Читати книгу - "Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст."

Тяжко вздихаєш?

Чи ти, молодику, доленьки не маєш?

Доленьки не маєш?

Ой була доленька, ой була зо мною,

Ой була зо мною.

Та пірнула в річку – та й пішла з водою,

Та й пішла з водою.

Ой ти дівча моє, хоть я в світі буду,

Хоть я в світі буду.

Я за тебе, дівча, нігде не забуду,

Нігде не забуду.

Каспер Ценглевич

(1807–1886)

Народився в м. Городенка, Прикарпаття, в бідній шляхетській сім'ї. Навчався в Симбірській гімназії та Львівському університеті. Був учасником польського повстання 1830–1831 pp., згодом працював дрібним службовцем в Галичині. За організацію таємного товариства та антиурядову агітацію був ув'язнений і засуджений до 20-літньої каторги. Агітаційні вірші Ценглевича поширювалися в 1830-х роках у численних списках.

ОРАВ МУЖИК КРАЙ ДОРОГИ

Орав мужик край дороги,

Гей, гей, край дороги, —

Гей, собтпру, соб!

Край дороги.

Воли були круторогі,

Гей, гей, круторогі, —

Гей, собтпру, соб!

Круторогі.

Чорні воли поганяє,

Гей, гей, поганяє, —

Гей, собтпру, соб!

Поганяє.

І такую піснь співає,

Гей, гей, піснь співає, —

Гей, собтпру, соб!

Піснь співає:

«Прийшли німці з москалями,

Гей, гей, з москалями, —

Гей, собтпру, соб!

З москалями.

Взяли Польщу з поляками,

Гей, гей, з поляками, —

Гей, собтпру, соб!

З поляками.

Оддай, оддай, вражий сину,

Гей, гей, вражий сину, —

Гей, собтпру, соб!

Вражий сину.

Литву, Польщу, Україну

Гей, гей, Україну, —

Гей, собтпру, соб!

Україну.

Не поженеш нас в рекрути,

Гей, гей, нас в рекрути, —

Гей, собтпру, соб!

Нас в рекрути.

Бо ми вмієм коси кути,

Гей, гей, коси кути, —

Гей, собтпру, соб!

Коси кути».

Михайло Грек-Слухоцький

Писав під псевдонімом Михалко. Вірші були опубліковані у збірці «Українки» (Львів, 1886).

КАЛИНА

Росла калина з листям широким

В гаю над синім ставком глибоким.

Дрібний дощ пила, росу збирала,

В майовім сонці себе купала.

Літом між своє зелене листя

З червоних ягід вплела намиста,

Дбала, як дівка, про свою вроду

І, як в дзеркальце, дивилась в воду.

Вітром чесала довгії коси,

А очі мила краплями роси…

При тім ставочку коло калини

Івась сопілку зробив з бузини,

І грав на неї сумний хлопчина,

Де над ставочком росла калина.

І співав собі… Пісня Івася

Кожного ранку в небо неслася.

Калина листя зелене мала

І, як дівчина в гаю, чекала.

Настала осінь – і в домовину

Під хрест поклали грайка-хлопчину!

Видно, калина його кохала,

Бо листя з себе порозкидала.

Красні корали кинула в воду,

З жалю втеряла свою уроду…

Павлин Свєнціцький

(1841–1876)

Народився у с Варшиці на Вінниччині, походив з дрібношляхетської польської родини. Після закінчення гімназії у Кам'янці-Подільському навчався в Київському університеті. Під час повстання 1863 р. виїхав до Австрії і поселився у Львові. Тут і розгорнулася його літературна та громадська діяльність. Крім оригінальних українських п'єс, Свєнціцький перекладав також сонети Міцкевича, почав писати українською мовою повість «Колись було…» Видав у Львові в 1864р. збірку байок. Байки Свєнціцького часто включалися до українських шкільних читанок.

ШАБЛЯ І ПЛУГ

«Яка ж се погана лежить там кривлюга!»

Говорила Шабля, кривлячися з Плуга.

А на се кривляння камінь одвічає:

«Шабле, ся кривлюга людей не вбиває!»

ДВА КОНІ

Осідланий Кінь сміявся з степового:

«Нема на тобі, – каже, – сідла дорогого

Ні стальних підків…»

На те степовий

Йому відповів:

«Мене не жалій!

Хоч у багатстві – та в неволі,

А я, хоч голий, та на волі».

ОДВІТ

Дурний мудрого питався:

– Скажи, нащо розум здався?

– Розум знадобиться тому,

Щоб не відповідать дурному.

ДІД І СМЕРТЬ

Дід як в'язку дров ізвів,

То під нею аж присів.

«Господоньку, – каже, – милий!

Лучче б мені у могилі,

Чим на світі бідувати,

Весь вік тяжко горювати.

Коби бог дав хутше вмерти,

Прийди, прийди, моя смерте!»

А тут з лісу щось шелесть,

Смерть з косою вже і єсть.

«Чого хочеш, небоже?

Смерть всім радо поможе».

Дід поглянув… Затрусився,

Низесенько поклонився.

«Зробіть, – каже, – мені ласку

Та завдайте сих дров в'язку!»

ПТАХ, ЩУПАК І РАК

Птах, Щупак і Рак

Взялися везти віз.

Не в спіли ніяк!..

Щупак у воду ліз,

Птах летіти рад,

А Рак все пер назад.

Де робітники в незгоді —

Там кожній роботі годі!

Іван Франко

(1856–1916)

Народився в с. Нагуевичі на Дрогобиччині в сім'ї селянина-коваля. Закінчив Дрогобицьку гімназію, а восени 1875 р. став студентом філософського факультету Львівського університету.